Що якщо ми щезнемо, як крапля дощу зазвичай? Все навколо стане темним, як квадрат Малевича Ми в ньому не звук, не колір і ми навіть не стан Ми ніби десь є, та насправді нас ніде вже нема Тут не почути брехні, не побачити зради Не співають пісні, всі покинули чати І мовчання заміняє діалоги й цитати І гілки засохли, на стане син татом Уявіть, що працює тут тільки ваш мозок Те що надумав - буде думкою просто Це неможливо, як торкнутися носа Чи погано жилося, ще коли вам жилося? Завтра не треба вставати рано В алко не треба пірнати ранам Нам тут більше не буде погано Нам тут більше не бути Богами Що якщо ми щезнемо, як крапля дощу зазвичай? Все навколо стане темним, як квадрат Малевича Ми в ньому не звук, не колір і ми навіть не стан Ми ніби десь є, та насправді нас ніде вже нема Я задумався, старість, яка вона? З моїм способом життя нелегка вона Так і залишиться в крані моєму вода А на столі стоятиме порожній стакан Вже не радують свята, як раніше Із кожним роком тільки більше Все ніби щезає, а що є? Тільки біль ще У треках стільки підказок – Код да Вінчі Завтра не треба вставати рано В алко не треба пірнати ранам Нам тут більше не буде погано Нам тут більше не бути Богами Що якщо ми щезнемо, як крапля дощу зазвичай? Все навколо стане темним, як квадрат Малевича Ми в ньому не звук, не колір і ми навіть не стан Ми ніби десь є, та насправді нас ніде вже нема