Правда — її не зігнути Крига — нею не напитись Зрада — її не збагнути Кривда — її не простити! Люди — як не як повстанці Орки — їм не осягнути Край наш, де іде повз танці Правда, яку не зігнути! Зупинити писати — навряд чи Мені риму приносить снаряд, чи Клята куля у тілі бійця Який вчить нас іти до кінця! Я писав, та раніше у стіл Від людей холод зустрів мене, та я не остив Думав згодом зав'язати, та все ж Бог шепнув мені: "Як взяв — донесеш!" Тільки це будуть не ніжні хіти Асфальтовані стежки не для твоєї ходи А дорога твоя через непролазні ліси Там військові зачекались на прості голоси Загрубили по дорозі, загрубіла душа Наточили зуби звірі, затупились пісні Від ковша небесного мені дали відкоша Щоб на землю я спустився, заточився в різні! Правда — її не зігнути Крига — нею не напитись Зрада — її не збагнути Кривда — її не простити! Люди — як не як повстанці Орки — їм не осягнути Край наш, де іде повз танці Правда, яку не зігнути! Якщо слово з мого горла зове Замертвити неможливо живе А тому пропоную свої рими, котрі Готувались в Іловайському страшному котлі! І вони для воїна, що світить собором Невеликий, та країну закриває собою! Тому Бог сказав: "Вражай словами з цього вірша й Зійде із рядків урожай!" Скільки тихих і простих пацанів Не кричавши і не бивши своїх власних синів Взяли зброю, і коли прийшов нарешті той час Гаркнули ворогу у перший свій раз! Та так гучно і так страшно, що ті Не лякались так у вбогому своєму житті! І допоки полупокер відступавши ледь ліз У мене виходили не пісні, а культурний Ленд-ліз! Правда — її не зігнути Крига — нею не напитись Зрада — її не збагнути Кривда — її не простити! Люди — як не як повстанці Орки — вам не осягнути Край наш, де іде повз танці Правда, яку не зігнути!