Чи люблю тебе не питай
Бо любов моя не мине
Ти за край ідеш так за край!
Щоб залишити мені мене
Я хотіла тобі дати рай
Та Диявол його не мине
Не щади його, а карай!
Щоб залишити мені мене
Ствол 415 міліметрів, а тому
Смерть не довго до мене в економкласі летіла
Та я відпросився у старої знову додому
У мене на землі залишилось незакінчене діло
Затягнув"пальоний" турнікет і двинув у темряву
Воля до життя сильніша будь-яких панацей
У смерті руки трусяться немов би від тремору
Дала маху і я лізу з того світу на цей!
І хватаюсь за землю, що є сили і духу
І в багні серед бруду — віднаходжу коріння
І беруся за нього, як за мамині руки
А у грудях грохоче моя Україна
Кращі люди не вагаючись засіяли небо
Гірші люди не вагаючись чекають плоди
А я лізу по землі і її мої ребра
Орють для голів сліпої орди
Чи люблю тебе не питай
Бо любов моя не мине
Ти за край ідеш так за край!
Щоб залишити мені мене
Я хотіла тобі дати рай
Та Диявол його не мине
Не щади його, а карай!
Щоб залишити мені мене
Видно землі ці плетені тьмою
По кордонах вузлами ці ниті
Та поки я живу і ці землі за мною
Я заставлю чортів їх цінити!
Кров хотіла втекти та спинилась
І на тому їй дякую клятій
Я ще дихаю, тому спи мила
Хай попереду біси, та за нами крилаті!
Почекає та небесна гребля
Що описував детально одинокий Данте
Поки лізу по землі і її мої ребра
Витирають від лап окупанта!
Кращі люди за тебе у хмари
Гірші люди за тебе у спальні
Пам'ятаєш набої — замало
Пам'ятаєш, що люті — достатньо
Чи люблю тебе не питай
Бо любов моя не мине
Ти за край ідеш так за край!
Щоб залишити мені мене
Я хотіла тобі дати рай
Та Диявол його не мине
Не щади його, а карай!
Щоб залишити мені мене