Телеграфи мовчать, хтось зрадив ідею Всі втратили віру але лиш дивляться в небо Там апостоли грають у карти під скрегіт зубів На розбитих іконах колишніх ідей Плачуть горобці бо у них Прометей Заберає вогонь, щоб зігріти Богів І віяв вітер, плакали квіти Боже, зглянься, це ж все твої діти Так жадібно вдихають грудьми запах війни ♪ Хто вмирав десять раз за волю Той знає справжню її ціну Хто розгніваний бігав по полю Вбиваючи грім піднімав цілину І скидаючи з себе хреста Бо не в змозі нести Десять раз задля того вмирав Щоби знову воскрести І віяв вітер, плакали квіти Боже, зглянься, це ж все твої діти Так жадібно вдихають грудьми запах війни ♪ Вийдеш з хати, подітись немає куди від болю Де дорога від сліз буркуном проросла Від порогу, до Гуляй поля