Всі почуття вкладу у трек, тисну на REC Мої думки перетворились на звук, я Метроном, дощ за вікном Пару доріжок, і я вкотре згадаю тебе Невагомість, і мене поглинає простір Невагомість поруч з тобою досі Невагомість, і мене поглинає простір Невагомість Невагомість, і мене поглинає простір Невагомість поруч з тобою досі Невагомість, ми ніби одні в цьому світі Навіть коли очі закриті я бачу тебе, як так жити? І я зникаю в просторі Мої слова більше нічого не значать Як мені спуститись до землі, Як? Питаю знов, коли тебе я поряд бачу Нічого не бачу, уві сні неначе Та вже я не спатиму більше Я знову пробачу, я знову промовчу Від цього мені тільки гірше Наче лід під сонцем, розчиняюсь коло тебе Ти немов повітря, у тобі моя потреба Невагомість, і мене поглинає простір Невагомість поруч з тобою досі Невагомість, ми ніби одні в цьому світі Навіть коли очі закриті я бачу тебе, як так жити? Невагомість, і мене поглинає простір Невагомість поруч з тобою досі Невагомість, ми ніби одні в цьому світі Навіть коли очі закриті я бачу тебе, як так жити?