Ми сиділи біля гори Говорили до пізньої пори Сонце встало, сонце зійшло Сніг пішов — нас з тобою замело Замело, занесло, закрутило І ми зникли, шукаючи миру Полетіли зі світу страждань В світ ілюзій та наших бажань Хтось вважає, що це погано Я гадаю, мені так само В цьому світі якась метушня Що вбиває мене щодня Хтось вважає, що це погано Я гадаю, мені так само В цьому світі якась метушня Що вбиває мене щодня Боже, як же мені самотньо В світі, який горить незворотньо В тілі, що давить назовні мене В думці, яка точно наздожене І не тільки мене вбивають І себе зсередини з'їдають Виколуплюють суть і єство Ну яке в біса тут "волшебство"? Про яку країну йде мова? Її з'їсти завжди готові Про який ми мріємо світ Ховаючи заповіт? Хтось вважає, що це неправда Я скажу: побачите завтра В цьому світі, де кожного дня Відбирають чиєсь життя Хтось вважає, що це неправда Я скажу: побачите завтра В цьому світі, де кожного дня Відбирають чиєсь життя Боже, як же мені самотньо В світі, який горить незворотньо В тілі, що давить назовні мене В думці, яка точно наздожене Здається, що наша велика помилка Судити за спробу почать з понеділка За намагання стать тим, ким захоче Допоки він спробу свою не прострочить Інакше в тортурах життя проживе Нещастям своїм нас всіх вижере І себе, і мене, і навіть країну І не відчуватиме він цю провину І себе, і мене, і навіть країну І не відчуватиме він цю провину, провину