Ти справді такий, чи мені просто здалося? Я так полюбляла твоє волосся І запах, що випадково здавався рідним Навіть зовсім не страшним Ти гасиш мене, але все це дрібнички Малюєш у планах своїх одинички Вважаєш, що можеш повчати мене, зачекай Не помикай Розганяю тьму, чую тишину, тримаюсь на плаву Сама вирішу, де я нагрішу Бо ти абсолютний нуль, бажаєш моїх куль Так підходь, себе не жалкуй ♪ Хочеш потягатись — поламаєш зуби Нам пора прощатись, допоки ми ще люди Допоки один одному ми душу не порвали Допоки ми ще цілі і допоки не сконали Допоки не перетворились в хижаків жорстоких Допоки не зализували рани одиноких Допоки ми ще живі, допоки ми ще цілі Допоки прокидаємося у спільній квартирі Розганяю тьму, чую тишину, тримаюсь на плаву Сама вирішу, де я нагрішу Бо ти абсолютний нуль, бажаєш моїх куль Так підходь, себе не жалкуй ♪ (Не помикай) (Не помикай)