Я впускаю твій біль, Україно Язик не дає називати зґвалтованим небом. Провина? То не провина, то страшніше прокляття Будують хрести, розводять багаття Співають і тужать живі мерці Спустошені душі, німі мудреці І де ж ви, прокляті, ту душу згубили? За тєлік продали людські могили? Немає у світі такої кари Смерть — подарунок, російські тварі Пройде час і ми виймемо вашу душу чи те, що від неї лишилось Забувайте про постіль, бо вже стали могили, щоб ви там розчинились З посмішкою побажай спокійного вічного сну Хай вас нудить кожною краплею крові, пролитою в ту війну Забувайте про спокій, забувайте про сон Хай прокинеться совість і з'їсть вас усіх в унісон Забувайте про мову, вам вона ні до чого Нелюдам не під стать говорить по-людському Хай вся ваша творчість згорить і згниє А дощ із пролитої крові іде й іде Хай ваше нутро собою подавиться І тільки росії Христос і явиться Хай буде суд страшніше страшного Казиться, скидайте все на одного Хай навіть отрута вас не вбиває Хай тіло болить і із того відмирає Хай серце стукає через раз Їжте й пийте свій проклятий газ Жріть один одного, задихайтеся в пеклі Воно зачекалося вашої смерті Данте допише для вас у своїй комедії коло А Шопен з превеликою радістю востаннє зіграє соло