Маленький ти синку, аби зрозуміти, чому в наше місто поцілив фугас?
І як тебе з мамою зміг відпустити в далекі краї на невизначний час?
Війна розлучила, усе зруйнувала, посіяла сльози і чорну біду
Між нами кривавою прірвою стала весна, а птахи не співають в саду
Проб'ються квіти крізь уламки дня
З пітьми до сонця віднайдуть дорогу
Я свято вірю в нашого творця
У квітчату я вірю перемогу
Іще я вірю, що настане час
По Києву разом підем гуляти
"Ніколи" – це, синочку, не про нас
Злу не дамо над світом панувати
Я вдячний країні чужій і далекій, яка пригорнула всім серцем тебе
На згарищах гнізда в'ють білі лелеки, з краплини надія рікою стає
Долоньки рідненькі у снах я цілую, так радо всміхаєшся, синку, мені
Як голос дзвінкий в телефоні твій чую – відразу так щемно стає на душі
Проб'ються квіти крізь уламки дня
З пітьми до сонця віднайдуть дорогу
Я свято вірю в нашого творця
У квітчату я вірю перемогу
Іще я вірю, що настане час
По Києву разом підем гуляти
"Ніколи" – це, синочку, не про нас
Злу не дамо над світом панувати
В думках і молитвах моїх ти, синочку
Я був би з тобою, якби не війна
Ніч бронежилет одягла на сорочку
Узулась у берці квітуча весна
Повернешся, сину, ти в іншу країну
На захист якої піднявся весь світ
Пліч-о-пліч б'ємося за кожну хатину
За клаптик землі, щоб продовжити рід
Проб'ються квіти крізь уламки дня
З пітьми до сонця віднайдуть дорогу
Я свято вірю в нашого творця
У квітчату я вірю перемогу
Ще я вірю, що настане час
По Києву разом підем гуляти
"Ніколи" – це, синочку, не про нас
Злу не дамо над світом панувати