Маю, братику, львівську ґітару Тішусь нею вже добрих двадцять літ Кумпель мій з личаківського бару Грав на ній своїй дівчині Так, як я – всім людям нині! Я з ґітарою, наче з ріднею По забавах так шпіляю, що ну! А коли самі ми з нею - Слухаю її струну Що про Львів туркоче пісеньку сумну: Де б ти, друже, мене не вів Та найкращий для мене – Львів Там у всьому – чарівна гра Там навіть ратуша танцює – ой-ді-ріді-ра! Шкода труду і шкода слів Бо найкращий для мене – Львів Зі своїми та йой, та йди... І щастя ми завжди Знайдем у Львові Ця ґітара хоча й дерев'яна Але серце і душу має теж Як пригорну – співає до рана Тиху пісеньку погідну Ще й таку для мене рідну І лечу я у мріях до Львова І провулки вузенькі впізнаю І мовчить гора Замкова Тихо всюди, як в раю, - Всі ґітару львівську слухают мою: Де б ти, друже, мене не вів...