Міста, які ми оминали по об'їзній Могли легко наснитися нам у сні В тумані вони уявлялись мені Кораблями напівзатонулими, наче Коста Конкордія І ми. Колись ми дійдемо до того ж стану Коли поруч з нами нікого не стане Сніг на узбіччях дороги тане, мов шоколад Який перетримаєш в роті Усе, що лежало завжди акуратно в кімнаті Розкидано так, що її не впізнати Щоб кожного з нас знайти, треба натяк І щоб кожен із нас шепотів: "Ось і я!"