Смерть, наче муху, зненацька спіймала у русі І прогриміла, звісткою валячи з ніг Я хотів пригадати останню зустріч з бабусею Та, на жаль, пригадати ніяких подробиць не зміг Не зринали у пам'яті жодні моменти веселі У очах набиралися сльози, ніби на дим Я закінчив той день у екзилі, тобто в екселі Смерть — урочище мертвих, скорботу лишіть живим І якраз на вихідні я збирався за місто Чи на виставку, що в голові зостанеться без назви В такі дні іще довшою нам видається відстань В такі дні як ніколи жорстоко проноситься час