"Що не так з цією Америкою? Чому стільки розмов про неї?" — намагалася дізнатися у дитинстві моя бабуся. Якось, коли вдома не було дорослих, вона взяла лопату і почала копати яму у садку, щоб бодай оком зиркнути, як там на тому кінці світу. "Розкажи щось про Америку," — просить бабуся у скайпі. Що я можу їй сказати? Що місцеві бабусі мають такі ж сумні обличчя і такі ж глибокі зморшки? Що жінки так само ходять у Зару, а потім ходять у цих жахливих сукнях? А чоловіки так само пердять, коли мочаться? Відповідаю, що тут усе добре і посміхаюся бабусі у камеру, мов у яму, вириту маленькою допитливою дівчинкою у невеличкому садку повоєнної Лісової Слобідки.