Не протиснусь — зайняли подвір'я усе й недоречно на сонечку ніжаться. Хто ці люди, що плачуть за моїм дідусем? І чому я не знав їх раніше? В елегантних костюмах, з хустками в руках, ніби прийшли на роботу — приїхали родичі іздалека, ті, що бачив їх тільки на фото. Незнайомці волають уверх до небес, у риданнях на все готові, наче це не мій дід, а якийсь полководець, і несуть його на щитові. Пригадають яким він був і якими ходив стежками. Це не просто смерть, а її тріумф із горохом та пиріжками. Більш не візьме слова ніхто, і затихне плач сусідів, сядуть родичі в авто — по своїм закуткам роз'їдуться. Вусатий із дзеркала зиркає морж, не забути таке видовище. Виходить, для когось я став також елегантним далеким родичем. Пригадають яким він був і якими ходив стежками. Це не просто смерть, а її тріумф із горохом та пиріжками. Більш не візьме слова ніхто, і затихне плач сусідів, сядуть родичі в авто — по своїм закуткам роз'їдуться.