Звідки береться бажання життя огортати в слова — Знов проживати минуле у віршах, Знов повертатися в нього у піснях — І видавати думки незнайомим, адже не втримує їх голова, Так, ніби ти не художник, а так — якийсь Гамлет Зіньківський. Всяку майбутню мандрівку прилаштувати в макет, Адже на кількість відгуків й лайків Впливає контент унікальний і годний. Поруч знаходяться двоє людей, які між собою не інтеректять, Але вправляються в власній кмітливості та розмовляють один проти одного. Всі свої враження й досвід конвертувати в пости, Перетворити музику й фільми У довжелезну яскраву обойму — Стрічку із друзів та їхніх знайомих в своє життя впустити. Всі в інстаграмі щасливі однаково, але нещасний кожен по-своєму. Мене проймає тривога, що переходить у страх, Який обернувся неспокоєм Та переріс в перманентне енкзаєті. Час, лангольєрами з'їдений, розчиниться на очах, Світ на друзки розсипеться, ніби львівська мозаїка.