Із настанням спеки сезон відпусток почавсь, Та витісняє з південного берега у безстрокове відрядження Тих, хто не згоден чекати, поки розсудить всіх час, Й не довіряє продажній поліції і прокуроркам ряджененим. Однак лишаться ровесники, ті кому зараз по тридцять, — Кілька друзів дитинства, можливо, якісь однокласники, Що у питанні комфорту закриють очі на принципи І віддадуть перевагу сім'ї та наявній приватній власності. Всю прибережну землю дна прибере рука, Зникнуть у хвилях будинки і мис вріжеться в море пазуром гострим. Кожна людина є часткою цілого, частиною материка. Жодна людина — не острів. Жодна людина — не острів! Як же у них все просто — бути святим або монстром. Жодна людина — не острів. Жодна людина — не острів!