Піднімаються люди з метро і пускаються в танець — Лавірують у купі туристів і самозванців, Що повільно плетуться і весь час спотикаються. І ось ти серед них пробігаєш, долаючи втому. Застряг між різних світів, наче Лінкольн в бардо. Яке з місць на землі ти би назвав своїм домом? Коли умру, поховайте мене під Черкасами, Щоб не здалося, що даром я був народжений. Але поки Сізіфом штовхаю я кошик до каси, Де касирка незмінно його знов і знов випорожнює. Плугатарі з плугами йдуть, а діточки обід несуть. На заході робочого дня згущаються сутінки Й в голові вивільняється трохи для себе часу, Щоб його присвятити на нерішучість та сумніви. Як звучали б слова Кобзаря, Якби він був таким же, як я? Коли умру, поховайте мене під Черкасами, Щоб не здалося, що даром я був народжений. Але поки Сізіфом штовхаю я кошик до каси, Де касирка незмінно його знов і знов Де касирка незмінно його знов і знов Де касирка незмінно його знов і знов Де касирка незмінно його знов і знов Де касирка незмінно його знов і знов Де касирка незмінно його знов і знов Де касирка незмінно його знов і знов Де касирка незмінно його знов і знов...