Ніби нічні метелики, люди зажурено топчуться — В світлі зупинки чекають вони, коли приїде останній автобус. Всі поспішають додому, тому ніхто уже не завважує графік. Наче востаннє, водій тисне газ і до узбіч притискає весь трафік. В темряві скла відбивається все, що у салоні в цей час відбувається, Гілки дерев б'ють у лице, і ти відображенню мляво всміхаєшся. Твоє життя, як автобус нічний — люди й машини проносяться поруч. Щоб не упасти і не травмуватись, треба триматися міцно за поручні. Я повертаюся додому і Пустим приміщенням шепочу: Це я. Така моя щоденна одісея, У ній для себе я знаходжу панацею, І в ній минають тихо мої дні. А поруч нас драконами дроти Летять, норовлячи заплутати хвости, І їх уже ніяк не розігнути. Щоб радощі повернення збагнути, Потрібно звідкись перед тим піти. Відбувся лише пневмонією, ледве уникнувши бійні, І вв'язуєшся в авантюру — їздити далекобійником. Історія ця не нова — в мандрівці проводити час свій роками; Й, здавалося б, друзів повно, та хвилюються тільки дівчина й мама. Їм пишеш весь день повідомлення: Як справи? Привіт, я скучаю! Помити б в дорозі десь голову, а так — усього вистачає. Думками весь час повертаєшся — поспати в теплі і смачно поїсти, Провести удома лише одну ніч, а на ранок знову забратись в поїздку. Like a rolling stone (Like a rolling stone) Like a rolling stone (Like a rolling stone) Like a rolling stone (Like a rolling stone) Like a rolling stone (Like a rolling stone)