Тобі всі сказані свої слова
Я позбирав, як кусочки скла
Тільки вітер знає правду про нас (про нас, про нас)
Я думаю вдень і думаю вніч
Я знов не знаю, у чому річ
Наша доля зла, все вирішить час (час, час)
Йде з неба дощ, а під небом ми
В наш дивний світ ми самі прийшли
Неправда правду замінює знов
Із давніх ран витікає кров
Шалений ритм і шалене буття
Я кажу: "Стоп! То не для мене життя"
І тільки ти так хочеш, ти, а не я (я, я)
Твій ніжний дотик (є-е)
Я більше вже ніяк не відчую (є-е)
Я більше вже не твій, але часом
Тебе у снах своїх я знов намалюю
Твій ніжний дотик (є-е)
Я більше вже ніяк не відчую (є-е)
Я більше вже не твій, але часом
Тебе у снах своїх я знов намалюю
♪
Земля біжить у мене з-під ніг
В душі зима і холодний сніг
Я знаю: ще надія жива (жива, жива)
Так мало часу, так мало днів
Я довго не спав, я зголоднів
Я, напевно, догораю до тла (до тла, до тла)
Про тебе сон мій такий сумний
Я в ньому сам і фінал простий
Тягар прозріння на мене паде
Скажені будні, і дітись ніде
Шалений ритм і шалене буття
Я кажу: "Стоп! То не для мене життя"
І тільки ти так хочеш, ти, а не я (я, я)
Твій ніжний дотик (є-е)
Я більше вже ніяк не відчую (є-е)
Я більше вже не твій, але часом
Тебе у снах своїх я знов намалюю
Твій ніжний дотик (є-е)
Я більше вже ніяк не відчую (є-е)
Я більше вже не твій, але часом
Тебе у снах своїх я знов намалюю
♪
Твій ніжний дотик (є-е)
Я більше вже ніяк не відчую (є-е)
Я більше вже не твій, але часом
Тебе у снах своїх я знов намалюю
Твій ніжний дотик (є-е)
Я більше вже ніяк не відчую (є-е)
Я більше вже не твій, але часом
Тебе у снах своїх я знов намалюю