(Сумний Новеліст) Я поміж скронь - свідомість або куля (ей!) Я найжахливіший рятунок, кинута споруда - мій притулок Мій форпост і я апостол, бо я Юда Бруд та судна, вічна подорож повсюди Обережність не при людях Палить думок мій заклятіший ворог Засівши в свідомість і чинить лиш морок Я кволий, все дужче бажаю спалати до тла Без вагань залишивши лиш прах Каяття - я б розчулив диявольський лад Каяття - немов збірка тілесних бажань Каяття - прокляну для насущних утіх Для усіх, для усіх, для усіх, для усіх Скільки пила алкоголю Палала даремно, та в ритмі зі мною Пила не шкодуючи власної крові Немов позабулася криком безодні Щоб втішити сором свій люті простої Весь час керувалась лиш кликом роздору Я вкажу на шлях, щоб позбавитись злості Ненависті досить і досить вже болю Скільки пила алкоголю Палала даремно, та в ритмі зі мною Пила не шкодуючи власної крові Немов позабулася криком безодні Щоб втішити сором свій люті простої Весь час керувалась лиш кликом роздору Я вкажу на шлях, щоб позбавитись злості Ненависті досить і досить вже Я поміж скронь - свідомість або куля (ей!) Я найжахливіший рятунок, кинута споруда - мій притулок Мій форпост і я апостол, бо я Юда Бруд та судна, вічна подорож повсюди Обережність не при людях Я поміж скронь - свідомість або куля (ей!) Я найжахливіший рятунок, кинута споруда - мій притулок Мій форпост і я апостол, бо я Юда Бруд та судна, вічна подорож повсюди Обережність не при людях Скільки пила алкоголю Палала даремно, та в ритмі зі мною Пила не шкодуючи власної крові (я поміж скронь) Немов позабулася криком безодні Щоб втішити сором свій люті простої Весь час керувалась лиш кликом роздору Я вкажу на шлях, щоб позбавитись злості Ненависті досить і досить вже болю Скільки пила алкоголю Палала даремно, та в ритмі зі мною (я поміж скронь) Пила не шкодуючи власної крові Немов позабулася криком безодні Щоб втішити сором свій люті простої Весь час керувалась лиш кликом роздору Я вкажу на шлях, щоб позбавитись злості Ненависті досить і досить вже болю