Листя жовтня не спішить за модою Відокремив небо від землі Місто топить лід у віскі з колою Ртуть слухняно, приповзла в нулі Я гортаю сни і повідомлення Перечитуючи сотні раз Ти моя, чи то лише захоплення? Ти мені прохання, чи наказ? Я так боюсь Тих часів, коли ночами я не сплю Кохав чиюсь Не свою, не мою, чому? Завжди свіжі квіти переходами Я вже навіть знаю де твої Місто гоїть голод бутербродами Залишаючи на чай дрібні І тобі так само, важко дихати І твої безсоння не пусті Ще трохи часу і можна з'їхати Рішення бувають не прості Я так боюсь Тих часів, коли ночами я не сплю Кохав чиюсь Не свою, не мою, чому? ♪ Я так боюсь Тих часів, коли ночами я не сплю Кохав чиюсь Не свою, не мою, чому? Я так боюсь Тих часів, коли ночами я не сплю Кохав чиюсь Не свою, не мою, чому?