В сімнадцять нам було простіше – писати про кохання вірші Й над прірвами ночами мандрувати без вогнів І поки не спіткав нас морок – давай в суботу чи вівторок Зустрінемося як раніше... час так пролетів Давай! Питай! – Все чесно! Все чесно! Я так давно - тебе не обіймав Давай! Питай! – Все чесно! Все чесно! Я так багато говорив й так мало справді знав Старий, скажи, це небо інше – колись нам всім було простіше В кохані вікна вечорами лазити з дерев Когось не стало так раптово, комусь забракло рокнроллу Хтось залишився там же, хтось прорвався наперед Давай! Питай! – Все чесно! Все чесно! Я так давно - тебе не обіймав Давай! Питай! – Все чесно! Все чесно! Я так багато говорив й так мало справді зна-а-ав Все чесно! Все чесно! Все чесно! Все чесно! Хрущі над вишнями туркочуть – а в тебе як в сімнадцять очі І знаєш, світ і досі нам відкритий навсебіч