робити це на людях, безкомпромісно і виклично,
арктичним повітрям вриватися в тропічний застій,
не називати це любов'ю, уникати термінології звичної, -
єднання відштовхує, притягує на близьких дистанціях бій.
бо це наша з тобою вистраждана сансара:
два чоботи рвані - найліпша з можливих пара.
кажуть, ніби через таких як ми, нація невпинно деградує:
втрачає моральні орієнтири, губить честь, іде на дно,
тиражує бездушних героїв, на мертвій історії спекулює,
породжує глуху музику, без запаху книги й сліпе кіно.
і в цьому псевдогуманному вакуумі ми наче риба в воді,
біопродукти чудної епохи постцифрових технологій,
мовляв, це ми формуємо попит на світ такий, дурні й молоді,
і наш тваринний егоцентризм - різновид складних паталогій.
так, бо це наша з тобою вистраждана сансара:
розбита, без струн і пари кілків із століття мого гітара.
дихаємо, бо інколи це єдине, що має сенс у цій колотнечі,
кохаємося, з року в рік випрацьовуємо свій неповторний ритм,
не називаємо це любов'ю, не ідентифікуємо цю порожнечу,
живемо на виперед з часом, зближуємося посередництвом битв.
бо є дороги, які ніколи не відремонтують,
і є люди, які ніколи не зміняться, і мабуть, це ми,
сансара в дії: під звучні гітари серця безупинно бунтують,
біль - основоположна природа щастя,
як зима - безумовна передумова приходу нової весни.
Поcмотреть все песни артиста