Сам собі, на три четверті зовсім сам, Завтра тут, завтра всім, а сьогодні там, Де заплющені очі ловлять твої сліди, Я злякався себе, я злякався тебе в талих водах весни... Ти собі, ти собі, ти собі як завжди, В парку десь між деревами кличеш у сни, Я не вірю ні Фройду, ні богу, ні навіть собі, Просто вище не можу і мабуть, ми вже не ті... Ми... есемески до бога... Ми... з світу явно не цього... Бо ми... есемески до бога... Від бога... До бога... Від бога... Ми... з світу явно не цього... Сам собі, на три четверті не здаюсь... Скільки сонця потрібно нам, щоб з'явився пульс?. Рикошетом від погляду твого під ноги я впав, Я колючий мов кактус й не рівня твоїм квіткам... Ти собі, ти собі, ти собі відпускай... Всіх, хто мріє з тобою втекти за край, У пустелях моїх не було і не буде зв'язку, Не стріляй мені в очі - в ікону холодну свою... Ми... есемески до бога... Ми... з світу явно не цього... Бо ми... есемески до бога... Від бога... До бога... Від бога... Ми... з світу явно не цього... Сам собі, на три четверті у вогні... Я не вірив екранам. Я вірив тільки тобі, Дві деталі між іншим. Це кров твоя й аромат, Ти завжди ніби поруч, та все ж тебе тут нема... Ми... есемески до бога... Ми... з світу явно не цього... Бо ми... есемески до бога... Від бога... До бога... Від бога... Ми... з світу явно не цього...