Кому Бог відкриє карман, повний істини?
Тому, хто черпає долонями чистими
Чому ж ми йдемо на невивчені відстані
Черпаєм з болота і в ньому шукаємо пристані?
А в небі знов літають чорні ворони
I ми розбіглись всі у різні сторони (ей)
Деталі із одного механiзму, хтось рано, а хтось пізно
Щоб свої землі боронить (чуєш?)
Розкидані із цілого уламками (де?)
Здавалося, що є давно у дамках ми
Бо вміємо терпіти і прощати, але пам'ята Хрещатик
Полум'я за барикадами (хе, хе-хей)
Куди дівати свою віру в правду?
Це ніби якийсь пранк, але пали стіни храму
I те, що ми чули зранку за своїми фіранками
Змусило нас переоцінити свої рамки тут
Бо в серці завжди є місце для любові
I хай iз неба ллє ця цілюща повінь
Бо спершу за своє, а за iнше — потім
До істини вези нас, потяг
Кому Бог відкриє карман, повний істини?
Тому, хто черпає долонями чистими
Чому ж ми йдемо на невивчені відстані
Черпаєм з болота і в ньому шукаємо пристані?
Так хочеться навколо шматувати все
Так хочеться для споминів тримати сейф
Так хочеться для всіх здаватись кращими
Так казали пращури — і слова ці мали сенс (мали)
Чому ж навколо скільки всього злого (чому?)
І душу тепер ранить смерть, і вже не ранить слово? (Чуєш?)
Вирвіть мені серце, люди, адже я не робот (ні)
Скільки ще пролитись має крові? (Скільки треба крові?)
Плакати, злитися, бути спустошеним
Кажуть, нормально, i так робить кожен
Та як по крупиці зібратися в ціле
Коли все навколо лиш чорне та бiле? (Біле)
Пофiксити зламане, зцілити душу
Ми як нові, тільки з міткою "бувшого"
Час все розставить на свої місця там
Де в серці відкриті дверцята
Кому Бог відкриє карман, повний істини?
Тому, хто черпає долонями чистими
Чому ж ми йдемо на невивчені відстані
Черпаєм з болота і в ньому шукаємо пристані?