Я ображаю людей,
Люди ображають мене,
Ми із людьми взаємно ображені,
Щось пробігає повз нас,
Це щось називається час,
Та ми ігноруєм його –
Складається враження.
Я не один, коли я знаю,
Хтось десь про мене почує,
Про мене згадає.
Я не один, коли відчуваю:
Хтось десь зі мною
Цю пісню співає.
І хай поки цю пісню
Не дуже чутно в пустелі та лісі,
Але у доброму серці
Вона озоветься, вона озоветься!
Дивись, як руйнується мур,
Мур із потертих купюр,
Дивись і всміхнись задоволено,
Ми біля воріт стоїмо,
Стоїмо вже дуже давно,
Бо хтось написав,
Що прохід заборонено.
Я не один, коли я знаю,
Хтось десь про мене почує,
Про мене згадає.
Я не один, коли відчуваю:
Хтось десь зі мною
Цю пісню співає.
І хай поки цю пісню
Не дуже чутно в пустелі та лісі,
Але у доброму серці
Вона озоветься, вона озоветься!
Ще вчора хтось був на коні,
А сьогодні вже майже на дні.
Та дно – лише тло для усвідомлення,
Життя дається лиш раз,
Дається кожному з нас,
Щоб ми його прожили із задоволенням.
Я не один, коли я знаю,
Хтось десь про мене почує,
Про мене згадає.
Я не один, коли відчуваю:
Хтось десь зі мною
Цю пісню співає.
І хай поки цю пісню
Не дуже чутно в пустелі та лісі,
Але у доброму серці
Вона озоветься, вона озоветься!
Я не один, коли я знаю,
Хтось десь про мене почує,
Про мене згадає.
Я не один, коли відчуваю:
Хтось десь зі мною
Цю пісню співає.
І хай поки цю пісню
Не дуже чутно в пустелі та лісі,
Але у доброму серці
Вона озоветься, вона озоветься!