А ти живеш собі десь там і зовсім не знаєш Як я без тебе тут помираю, як загниваю Як потрохи з'їдає щоденна турбота, щоденна гризота Як затягує мене чорне болото, чорне болото Я забуватиму тебе повільно Але рано чи пізно, я викину тебе із серця Небагато мине і стану від тебе я вільним – більше не божевільним А тим часом життя, а тим часом життя пронесеться Ти отримуєш мої листи і складаєш у пачку Хоч би раз прочитала – нехай і без інтересу Я той дикий маньяк, що пише листи до своєї маньячки І у кожному слові – констатація шоку, концентрація стресу Я забуватиму тебе повільно Але рано чи пізно, я викину тебе із серця Небагато мине і стану від тебе я вільним – більше не божевільним А тим часом життя, а тим часом життя пронесеться ♪ Я забуватиму тебе повільно Але рано чи пізно, я викину тебе із серця Небагато мине і стану від тебе я вільним – більше не божевільним А тим часом життя, а тим часом життя пронесеться