Ше одна весна там Забули її... люди їдуть з розуму, їдуть з країни шо мені сниться? я б вам заскрінив але я сьогодні знов помер на роботі я так тебе люблю... але давай потім "Потім" я люблю це слово як маму "Не знаю" я кажу коли "потім" замало "Напевно" - це слово я теж полюбляю Та слово "зараз" найбільш роздупляє Хто я без гаджета без гаманця? Хто я без піджака і без брюків? Кайдани то не проблема, перестань В тебе ж є гарнітура - "вільні руки" Моє місто не Брюгге, а похмурий Токмак Тут люди з цирозом ковтають боржомі Молились, але все ж піздєц прийшов їм Людям таким вся планета тюрма То мій вірш, може я знаю про що він? Ні, мені сьогодні не треба на шопінг Я знов не встигаю з Ігорком на потяг Ми в пубертаті як свині в болоті Молодість моя горить як Гоммора З хрустом, як в роті дашок мухомора Білети до раю розпродані вроді Та похєр шо вже буде дорожче на вході Бо так буде далі і так буде потім Це проклятий шлях та я вроді не проти Так що мені сниться? добрий ранок! Ми замість слоненят рахуємо привидів В трусах на ютубі дивимось пранк Це не підніме настрій як сонце над Прип'яттю І ми з цим змирились і ми з цим живемо В районах, де бажають "фарту і масті" Ці коробки такі затишні, мамо Та я тут як вєган в "родинній ковбасці" І так буде далі і так буде потім