Так, ми досі прокидаємося в Києві
Та змінилось щось у кожного в очах
Так, ми досі прокидаємося з мріями
Хоча, лягаючи, тримаємо меча
Ми неначе стали іншими, та у нас єдина мета
Навіть не маючи крила, здійняти в небо літак
Щоб побачити знов тих, за ким сумував
Кожну втрачену мить у землі заховав
Кружляє над вільною землею
Наче рідний серцю білий птах
Я благаю: не питайся, неню
Назавжди з тобою білий птах
Ой не питай, не питай, ненько, що в душі
Ой не питай, не питай, ненько, чом болить
Я б написав, написав тобі ще б вірші
Я б написав, написав, чому так болить
Ой не питай, не питай, ненько, що в душі (що)
Ой не питай, не питай, ненько, чом болить (о-о-о)
Я б написав, написав тобі ще б вірші (вірші, о-о-о)
Я б написав, написав, чому так болить (о-о-о)
Як не згадати той ранок біля хати
Коли справжні ракети дарували світанок
Я збираю маленьких, щоб нікому не віддати
Ми лишаєм усе, але з ціллю повертатись
До рідних, друзів та справ
І не треба додаткових тут мап
Вільний подих вдома — це сильний знак
Батьківщина може бути лиш одна
Хто б що не сказав
А життя це від пригод
Перемога — це ва-банк
Ми поставим на всі сто
Ой не питай, не питай, ненько, що в душі
Ой не питай, не питай, ненько, чом болить
Я б написав, написав тобі ще б вірші
Я б написав, написав, чому так болить
Ой не питай, не питай, ненько, що в душі (що)
Ой не питай, не питай, ненько, чом болить (о-о-о)
Я б написав, написав тобі ще б вірші (вірші, о-о-о)
Я б написав, написав, чому так болить (о-о-о)