П'ять років я жив у цьому спальному районі,
П'ять тисяч мирян зранку моляться Мамоні.
П'ють кров Господню, зазирають у безодню,
Годують драконів на державному кордоні.
Господь був поруч, заходив у гості,
Ми трапили із ним на безлюдний острів,
Він мав при собі чотири томи "Капіталу",
Я – рибні консерви і гральні кості...
Але Господь мені сказав: Для чого консерви?
Головне, – сказав Господь, –
Це наші внутрішні резерви.
За тиждень він був винен мені свої талони
І плюс десятину з кожної церкви.
Він казав: Усе, що втратив,
Ще можливо відіграти.
Ми не можемо впливати на здобутки і втрати,
Удача – це вбивця, що ламає нам суглоби,
Плюс заряджені для нас ігрові автомати.
Повернемось додому, до мирної праці,
Найгіршу судому лікують медитації!
Наше минуле – це кохання й хвороби.
Життя цінує юних і хоробрих!
Ніхто нікого не чекає і не кличе.
Наше майбутнє – безтурботне і вбивче!
Наша любов – листя звіробою,
Найбільша спокуса – залишитися собою!
Спробуй заховатися від власної удачі,
Всі кола пекла однаково гарячі...
Не так важливо, хто сидить в радіорубці,
Головне: які ти сам вибираєш передачі.
Самотність – пора для несподіваних рішень,
Вернусь живим додому – питиму тиждень!
Злий і живучий битимусь в падучій,
Сидітиму у темряві й лякатимусь тиші!
Повернемось додому, до мирної праці,
Найгіршу судому лікують медитації!
Наше минуле – це кохання й хвороби.
Життя цінує юних і хоробрих!
Ніхто нікого не чекає і не кличе.
Наше майбутнє – безтурботне і вбивче!
Наша любов – листя звіробою,
Найбільша спокуса – залишитися собою!