Дрюс, а як ти з'їсиш цілого москаля?
Ти шо, з нього суп звариш?
Та нє, який суп: з нього ж бульйон не вкусний
Карочє, на кухню шагом марш!
Ставим м'ясорубку отак, крутим, значить, фарш
Ну ото отак на пльоночку викладуєм оце
Дєлаєм такі ковбаски, шоб була як буква Z
Сам фарш треба посолить, поперчить там трошки
Ще хтось каже: "Потім можуть привезти картошку"
Ну, ставим на огонь ото і варим восєм лєт
А як хтось шось запитає — "русских там вообще-то нет"
Ну а шо, нада їсти. В полон їх брать не треба
Душа москальського солдата — як пів банки Revo
Навіть якшо сильно хочеться, то краще не беріть
Бо з таким курсом рубля вона ще буде дешевіть
Ну а шо, нада сісти, гарнесенько поснідать
Потім щоб була наснага ще і пообідать
Та даже повечерять тоже треба мать желаніє
Всьо-таки война войной, а обед — із росіяніна
Ми шалені свині, ми не схожі на людей
Скачем тут, зігуєм, everyday їмо дітей
Мені вже самому до вподоби цей наратів
Я його смакую, знаєш, як аперетів
Ми гвалтуємо, вбиваєм, жарим рускіх як курей (да)
Да, наш презідент — це наркоман, нацист, єврєй
Все це дуже добре, одного не зміг понять
Якшо ми тут всі такі, кого вони прийшли спасать?
Тобто ми тут свині, а це — наш брат-народ
Він прийшов, шоб показать, як треба брать на рот
Ну, тобто ми тут винні, шо хочем їх убить
А вони сюда прийшли, шоб шо? Шоб нас освободить?
Я поняв, ну харашо: ми свині, а вони тіпа наші браття
Так вони шо, тоже свині?
Ти вообще викупаєш міць їх пропагандістской сили?
Хто такий націоналіст? Мене походу їм зробили
Якшо чесно, то раніше я не вірив в Україну
Не думав, шо колись тут буде шось, окрім руїни
Знаєш, шо будуть, як у німців, заробляти доктора там
Шо колись поліцією стануть мусора
Ну, якшо брать не етнос, а саму державу
Ну не думав, шо далеко долетить цей деріжабль
А тепер тупо кожен день, з четверга по середу
Все краще розумію, шо ми далеко попереду
По суті, наша Україна — це така пісочниця
Кожен тут, ну, робить чисто те, шо йому хочеться
Там, хочеш — намалюєш гусака зі свого ануса
Чи хочеш — побудуєш літака із Део Ланоса (не знаю)
Хтось подума: "Додік", — хтось пальцем покаже
Але як і шо робить, тобі тут ніхто не накаже
Ну, і не заперечить: шо хочеш — то роби
Причом всі це викупають, ми в цьому плані як гриби
І власне оця от риса невгаманної свободи
Прокляття і благословення нашого народу
Там, одні вже заспокоїлись, інші вже змирились
А ми наче в коктейлі Молотова народились
У нас презідєнт всєгда новий, безвіз у смартфоні
Шо дальше: національна крипто-валюта Гривнякоїн?
Знаєш, можна все життя там кращої долі дожидаться
А ми йдемо до неї разом — от шо таке нація
А там нема таких ідей, та й не було з роду
Там ідея — це проснуться, поняв, піти на роботу
Там ідея, знаєш, — з ностальгією під водочку жерти
Там ідея — це терпіти, доки не дозволять вмерти
Це — не то, шо прям ідея; це — суцільна достоєвщина
Вони, як підмет-присудок, всєгда були приречені
Наче кошенята, шо у лісі опинились
Можна було б не воювать: вони б там самі заблудились
Но для них, по суті, оця війна — це як єдине свято
Включать телевізор, дивляться
"Ох як багато людей! А машин! А ракет!"
Оце пруха! Рускіє ідут! Понял, торжество духа
Куди вони йдуть, на шо, на яке заданіє?
Скіки грошей це всьо стоїть?
Це такі питання, за які вообще-то можна і на нари там присісти
Так шо лучше не бухтіть, а тихесенько поїсти
Та і ми щас поїмо. Якраз ковбасонька зварилась
Помідори в баночці уже зашарудили (та ти шо)
Самогон поки нєльзя — наливай кампотік
Трохи поїмо щас, посидим... Ну а потім шо?
Будем мить тарілки та й надягать чоботи
Бо поки на дворі світло — є у нас робота
Хтось піде по воду, хтось буде копати
Ну а хтось пиляку з хати буде вимітати