Все те, що не побачу мене більше не турбує Все те, що не відчув я сам Відчули вже за мене персонажі в книзі Про все, що утече від мене, наче штора по карнизу Не пошкодую... Все так... знайоме в цьому світі Неначе я тут був мільйон разів до себе І мільйон разів я... після себе буду... а може й ні Але я все одно не пошкодую Кожну секунду, що не відчував Я винен... Але кому не знаю Тому хто є в нейронах кожного живого Чи нейромережі з якою неможливий паритет А дзеркало тепер неначе ксеноса портрет Чи просто аватара віртуальна Засипаний камінням мій найдревніший ген Що змушує до симбіозу з соціальним трансформувався у Нейтралітет... Все те, що не побачу мене більше не турбує Мене турбує: чистота відносин, слів, думок І вже не так турбує цей фізичний біль Вдалечені шумить мій головний прибій Моя півмісячна, рожева муза Шепоче...