Ти дихаєш, видихаєш, Моє серце знов вилітає... Є, між нами щось є, я знаю, Ці кілометри - ніщо, Я все відчуваю!. Зводить з розуму ця музика, Не знаю, хто ми, але точно не друзі!. Давай пограєм, немов чужі Холодно-тепло і у схованки... Зникають з часом до тебе симптоми Ти мені кажеш: Смерть або воля Ніколи не кажи мені - ніколи Любов твоя - невиліковний синдром Я допиваю вино. Така гаряча, палаю, мала, як демон Я бачу твої очі, хоч зараз і темно Окутала мене, неначе вона веном Всередині все верх дном Всередині все верх дном, як і тоді Коли вночі ми були одні Скажи мені: А хто я тобі Друг або більше?. Я не вірю таким Будучи там, я буду один Буду ціліший, не буду слабким Самому ліпше Нам часто заздрить електричне поле, Мене до тебе вітром знов несе, Магніт з напругою аеродрома, Для тебе я немов хронічний синдром