Я мав колись-то коника, Що звався Сірячок. Я дав його раз дівчинці Проїхать на товчок. Цок-цок, під копитом камінь-камінець, Наздогоняє вітер-вітерець! Коник скаче, я не плачу, Бо я хлопчик-молодець! Вона шмагала коника Ще й била батіжком, Вона ганяла коника Болотяним лужком. Цок-цок, під копитом камінь-камінець, Наздогоняє вітер-вітерець! Коник скаче, я не плачу, Бо я хлопчик-молодець! Навіщо дав їй коника? Я дуже шкодував. І вже ніколи коника Дівчаткам не давав! Цок-цок, під копитом камінь-камінець, Наздогоняє вітер-вітерець! Коник скаче, я не плачу, Бо я хлопчик-молодець! Цок-цок, під копитом камінь-камінець, Наздогоняє вітерець, Коник скаче, я не плачу, Бо я хлопчик-молодець!