Мене дратує людина
Що сидить за столом
Ось за сусіднім столом
Чому ти, сука, такий
Пихатий і голосний?
Цього не бачить вона
Дев'ята двадцять одна
День вже прямує до дна
Мене кумарить музло
Те, що з колонок луна
Це що, Wellboy чи Луна?
Хоч воно начебто ок
Але він краще б замовк, —
Цей дратівливий плейлист
Я пам'ятаю колись
Було інакше колись
Колись мені так подобалося
Коли людей
Навколо більше людей
І стоїть галас навкруг
І кожен – ліпший мій друг
Тепер побільше годин
Я хочу бути один
Але не хочу один
Хотів би насолодитися
Складанням пісень
Але мене вже трясе
Бо кожна фраза – дурна
І все це – не новина
Все це вже хтось написав
І мене так непокоїть
Що зростає живіт
Приїхали, ну, привіт
Нащо про це заспівав
Увагу сфокусував?
Дівчина чашкою — "цок"
— Дякую вам, усе ок
Так, принесіть ще шматок
Я так багато жартую
Про здоров'я і вік
Хоч би скоріше вже звик
Сон, спорт, системний підхід
Режим, пасивний дохід
І в ідеалі житло
Де б намутити бабло?
Треба поставити скло
А мама так і не слухала
Мій перший альбом
Може, це і не облом
Можливо, краще вже так
Ніж як в останні п'ятнадцять-
-двадцять років було
Якимось дивом матерія
Так вдало склалась
Її ім'я тепер — Стас
Стас усвідомив себе
Тепер окремий суб'єкт він
І суб'єкт цей стражда, —
Йому потрібна мета
Йому потрібна мета
І так хотілось можливість цю би
Не проїбать
Можливість не проїбать
Гідний розгледіти курс
Застосувати ресурс
І не завейстити час
Бо це життя лише раз
Бо це життя лише раз