Цієї пори – римую вміло ламані рядки,
Радію сонцю, або зливі – навпаки,
Прикрашаю ці бетонні споруди,
Вдихаю вітер свободи на повні груди!
Куплет 1:
Цієї пори – виходжу у місто,у мій бетонний ліс –
Це моя колиска, і звісно кожен міст
Містить історії столітніх берегів,
Дорогих оку, стародавні схили я заполонив
Поглядом, відчуваю: рима щось не в'яжеться,
Та хвилі у Дніпрі обов'язково нам підкажуть,
І мотиви, дивами виданими порційно,
Видами видобуте насіння без сумлінь буде засіяно...
Постійно на тротуарі нас пильнує пил,
Все по колу,нібито старий потрісканий вініл,
Мій посил стелить килим із асфальту і бетону,
Салютую всім від Русанівки до Оболоні!
В мікрофоні мої дні – монотонні і цікаві,
Монохромні і яскраві, не потонемо у справі,
Навіть у тунелі, під землею, ближче до кори,
Я кайфую, і це саме цієї пори.
Цієї пори – римую вміло ламані рядки,
Радію сонцю, або зливі – навпаки,
Прикрашаю ці бетонні споруди,
Вдихаю вітер свободи на повні груди!
Куплет 2:
Цієї пори я полюбляю оббивати пороги,
Шукати дороги та ще й цікаві діалоги,
Та більше змоги здобути теплу насолоду,
Промінь сонця сприймаю за винагороду...
Відчуваю свободу в собі та по всьому тілу
Містики не має тут - виношую ідею спілу,
Просто серед парку хтось випалить цигарку,
Течія несе тебе по тротуару як байдарку...
Тут чари пейзажів крізь зелені дерева,
Розмаїття персонажів, в яких душа місцева,
Легеням подяка киснева - прийшов у тонус,
Одразу хватка сталева - відчуй приємний бонус...
Вулиці, двори, палітра, час творити ідеї,
В допомогу пагорби мости, як старі музеї,
Райони, магістралі, стадіони як Колізеї,
В пам'яті усе, як під вулканом Помпеї...
Цієї пори – римую вміло ламані рядки,
Радію сонцю, або зливі – навпаки,
Прикрашаю ці бетонні споруди,
Вдихаю вітер свободи на повні груди!