Знову це знайшло мене, Шкіру нашмат і лицем догори... Хвиля, що накатує, забира мене, (Йобане почуття, ніди втікти). Це схоже на те, коли Давно забута рана починає знов боліти! Ти своєю рукою, Замість того щоб її загоїти – Колеш її тупими голками! Лезом ріжеш її на шмати! Ти своєю рукою, Замість того щоб її загоїти – Колеш її тупими голками! Лезом ріжеш її на шмати! Біль – це так приємно, Тоді, коли ти знаєш, що все даремно... Біль забирає, вона накриває (І добре тримає). Мозок накрився пиздою, І ти у свою біль пірнаєш з головою! Біль - це так приємно, вона вже з'їла тебе Я починаю вмирати, сили майже залишили мене! А ти своєю рукою, Замість того щоб її загоїти – Колеш її тупими голками! Лезом ріжеш її на шмати! Сили залишили мене... Залишили мене... Сили залишили, залишили мене! (4) Біль - це так приємно, вона вже з'їла тебе Я починаю вмирати, сили майже залишили мене! А ти своєю рукою, Замість того щоб її загоїти – Колеш її тупими голками! Лезом ріжеш її на шмати! Ти своєю рукою, Замість того щоб її загоїти – Колеш її тупими голками! Лезом ріжеш її на шмати! Біль – це так приємно, бо це життя є тільки! (3) Біль це так приємно, бо це – життя!