Ранковий пейзаж буденності світу Люди спішать все швидше і швидше В погонях весь час життя пробігає А ти в суєті за ним не встигаєш Ти в суєті себе загубив Серед маси людей та машин Вони заганяють тебе у куток Непомітно ставлять на тобі штрих-код Вважаєш, існує незалежності стан? Напевно здивую – це самообман Свободу дарують нам лише почуття ♪ Сонце ранкове, рани нічні Рози, баяни, кров на стіні Для тебе мені тут мало землі Друг друга вбиває за дурні папірці Друг друга вбиває за ідеї тупі Надіюсь, що будеш ти не таким Надія вмирає – я знову один Місто вбиває тебе Тісно, не бачиш себе Люди спішать сюди Люди біжать в нікуди Місто вбиває тебе Тісно, не бачиш себе Люди спішать сюди Люди біжать в нікуди ♪ За мить до кінця На долоні За мить до життя Ти знову у полоні За мить до кінця На долоні За мить до життя Ти знову у полоні Ще один крок до безглуздої вічності Ще одна мить – відчуття трагічності Кроком за крок наближається кінець І вперше в житті ти не йдеш навпростець Погляд твій поринає в минуле Світ навколо став значно похмурим Світ змінився, і ти не помітив Кінець, завіса і гасне світло ♪ Місто вбиває тебе Тісно, не бачиш себе Люди спішать сюди Люди біжать в нікуди Місто вбиває тебе Тісно, не бачиш себе Люди спішать сюди Люди біжать в нікуди