Летів, летів сто тисяч снів, Крилатий ангел у вигнання За те, що вірив не в богів, А в дивну мантру про кохання Де в серці неба дві душі, Сплелись у тантрі до світання І зорі гострі як ножі, Почули мантру про кохання Я вогонь і вода, Повітря й земля Я сама любов Я вогонь і вода, Повітря й земля Я сама любов І того ж дня стара зоря, Позаздривши земним бажанням, Штовхнула вниз двох, що сплелись, А з ними-мантру про кохання Я вогонь і вода, Повітря й земля Я сама любов Я вогонь і вода, Повітря й земля Я сама любов Зірвавсь в безодню, сяйворуш, Безкрилий ангел у останнє, Віддавши крила парі душ, За вічну мантру про кохання Ми з вогню і води, Повітря й землі, Як сама любов Ми з вогню і води, Повітря й землі Як сама любов Я вогонь і вода Повітря й земля Я сама любов Я вогонь і вода, Повітря й земля Я сама любов Ми і є любов