Сіріє сон, темніє кров І день починається знов Це місто вже не чує промов Він мрію тут не знайшов Серед цих лукавих церков Та теплих любовних оков Робити човен, тікати знов Надія що вистачить дров Але Ти не відпускай мене Не відпускай Ти не відпускай мене Не відпускай Ти не відпускай мене Не відпускай Ти не відпускай мене Не відпускай Ти виплив у п'ятницю страсну На острів мрій, відчути весну З собою взяв любов свою Відчув головою хвилю дурну Чи це вже сон наяву Чи у хвилях і справді тону Побачить він, мрії труну Тримай за руку міцніше, прошу Ти не відпускай мене Не відпускай Ти не відпускай мене Не відпускай Ти не відпускай мене Не відпускай Ти не відпускай мене Не відпускай Ти не відпускай мене За руки все ще тримаємось Ні сніг, ні дощ тепер не страшні Бо ми вже точно мерці