Самотністю років тече Блискавицями днів і життів Вриваючись, Стихію несе Крилатим вітром, сивим дощем Не знаючи спокою, хмари пливуть Несуть із собою думки всіх часів Я бачив, як гинуть вони У вирі стихії, в тремтінні землі І змиє темні відбитки вона Наче й не було тих днів і життів Нестримною силою палає гроза Вітрами блукає в темних лісах