Мереживом літ, тенетами днів В холодних зірках застигає Яскравим промінням темних ночей Голе каміння осяє Там, де блакитні примари Одвічне коріння ховають В незвіданих надрах часів Де голоси замовкають Я буду блукати, торкатись до тіней Крізь гілки думок, на шляху в Потойбіччя І шлях мій, завдовжки у вічність Застигне назавжди в нічному багатті