Підупала душа людей у дорозі
Бо без хліба і води більш терпіть не в змозі.
Промовляв той народ проти Моісея:
Нащо вивів ти нас гинуть у пустелі.
І послав Господь
Зміїв на народ.
І невір'я стало пасткою для них.
Від отрути змій
Гинув рід людський.
В покарання за їх неспокутий гріх.
І послав Господь
Зміїв на народ.
І невір'я стало пасткою для них.
Від отрути змій
Гинув рід людський.
В покарання за їх неспокутий гріх.
В час нужденний, смертну пору,
Підведи свій погляд вгору.
Може Бог тебе спасти,
Від смерті зберегти.
Віра твоя смерть здолає,
Коли виходу немає.
Свої очі підійми,
Прощення попроси.
В час нужденний, смертну пору,
Підведи свій погляд вгору.
Може Бог тебе спасти,
Від смерті зберегти.
Віра твоя смерть здолає,
Коли виходу немає.
Свої очі підійми,
Прощення попроси.
І прийшов той народ мовити до Бога,
Зрозумів що згрішив важко проти Нього.
Помолись Моісей, щоб Бог допоміг нам,
Забрав зміїв, простив всім нашим провинам.
І Господь велів,
Щоб Мойсей зробив.
Змія мідяного, встановив його.
Щоб той позирнув,
Вжалений хто був.
І не втратить від отрути він життя свого.
І Господь велів,
Щоб Мойсей зробив.
Змія мідяного, встановив його.
Щоб той позирнув,
Вжалений хто був.
І не втратить від отрути він життя свого.
І Господь велів,
Щоб Мойсей зробив.
Змія мідяного, встановив його.
Щоб той позирнув,
Вжалений хто був.
І не втратить від отрути він життя свого.
І Господь велів,
Щоб Мойсей зробив.
Змія мідяного, встановив його.
Щоб той позирнув,
Вжалений хто був.
І не втратить від отрути він життя свого.
В час нужденний, смертну пору,
Підведи свій погляд вгору.
Може Бог тебе спасти,
Від смерті зберегти.
Віра твоя смерть здолає,
Коли виходу немає.
Свої очі підійми,
Прощення попроси.