Там де карпатські полонини розгорнули свої обійми і на зелених скелястих схилах згинають голови до землі запашні трави, там де хмари народжуються із відпару, а дощі оплакують вершини майже щодня, Вітер шуга у верховітті смерек і звуки від його руху породжують дивну музику. Кожна краплина зливи, що б'є по озерному плесу звучить бубном, рев річкових порогів грає як цимбали, а свист вітру у хащах лісів нагадує флояру. Там наша Земля, наш Дух і наша Воля. Виточені на шкірі дерев короїдом таємні знаки - то є наша Мова. Вітром здіймається пил із вузьких лісових стежин і летить до кришталевого джерела, там він єднається із водою і падає мулом на дно. То є наша Кров. Високий карпатський схил чіпляє собою хмари і занурюється в них – так поєднується Земля і Повітря. Перуниця вдаряє у високу смереку на тому схилі і запалює її, а дощ гасить то полум'я – так єднаються Вогонь і Вода. Трембіта зроблена із цього дерева - голос стихій, символ єднання і передвісниця Скаженого Полювання. Хай же нам Вітер трембітає!