Ой, тихо верба гнешся... Тобі небо зірками плаче, Ховаючись у воді, Сумом ворон кряче... Він бачить світанок, Дарує тобі ранок Як же мені прилетіти у твої долоні, Як же торкнутися ніжно твоїх локонів?!. Я теплим вітром обійму твій стан, І нас сховає навіки туман, Навіки туман, вечірній туман, Коли торкнуся твоїх долоней... Ой, тихо верба гнешся... Твоя душа молода, Але старіє кора Ворон плаче: Він не бачить світанок... Хай горить той ранок! Як же в останнє торкнутися твоїх локонів, Як хоч на мить опинитися у їх полоні?!. Я теплим вітром обійму твій стан Нас сховає навіки туман, Навіки туман, осінній туман, Коли торкнуся твоїх долоней, Коли в останнє торкнуся твої долоней...