Сховай тихий гай від темної ночі Стежками проводжай у рідну даль Неси мій вороний, шалений вітре В далекий край... Де не чути вже пісень Бояна – Русь земля свята стояла Ріками віками рани омивала та спомином кричала Як "чорне сонце" закриває путь-дорогу нам буревієм в очі Предвіщали злу біду голодний вовчий плач і сни дівочі А небо стогне птахами ночі Їх клекіт страхом наскрізь лоскоче Хмари сльози стрілами в роси Христовим дітям – онукам Хорса – Місяцю мій, ти очі свої йому віддай Як блукатиме він у пітьмі! Мов лебедині крила нас біда накрила – біль у скронях Із полону соколом додому – братська кров в моїх долонях... А небо стогне птахами ночі Їх клекіт страхом наскрізь лоскоче Хмари сльози стрілами в роси Христовим дітям – онукам Хорса – Вітре мій, крила свої ти йому віддай Як блукатиме він у пітьмі! Полетіли разом над землею В невідані поля долаючи шлях небесами До ріки Каяли: бачиш вітер всміхається нам! Бачиш вітер всміхається нам!