Птахом та й понад полем Життя сплива. Моє небо – то скутая воля В віках мина! Ти так хотіла бути небом! А я зоряним шляхом Під твоїми ногами! Чуєш?! Так хотів бути вітром!. А я просто ворон. Я по тобі лечу. Я просто ворон. До тебе в снах кричу. Я просто ворон у твоїх очах. Ворон. Та це мій шлях. Мої крила – то чорні вітрила, Лоскочеш плачем. Лиш пам'ятай, що ти моя віра, Сповнена дощем! Ти так хотіла бути небом! А я зоряним шляхом Під твоїми ногами... Так хотів бути вітром... Щоб по тобі летіти... А я просто ворон. Я по тобі лечу. Я просто ворон. До тебе в снах кричу. Я просто ворон у твоїх очах. Ворон. Та це мій шлях.