Квітка життя стала отрутою... Були ж усім, стали забутими... Чому все отак?. Не хотіли ж зупинитись... Єдине молю – Годі мені снитись! Полетіли, наче круки! Від усіх, лиш візьми мою руку! Утечемо, поглянь у вічі, Бо ти і є моя вічність! Ну полетіли, наче круки! Від усіх, лиш візьми мою руку! Утечемо, поглянь у вічі, Бо ти і є моя вічність! І є моя вічність! Лиш візьми мою руку...