Чом сум в твоїх очах Немов хмариною закрив сині небеса І хуртовиною літає твоя душа З них землю снігом засипа Чому Лютий-Братику ти знову покохав Весну Лиш її одну ти завжди бачив в своїх снах Чому ж на яву втікаєш від її тепла Зійдуть білі сніги як листя проросте Розквітнеш знову ти чекатимеш мене Та ти Весно прости іти в даль маю я Як тільки засніжить тоді повернуся Та знов тебе нема... А я покохав Весноньку полюбила й та мене Та промінням розтопила моє серце крижане А як би я любий знала що любов така журба Не кохала б й птахом стала і полетіла б в небеса Далі від болі в забуття Тепер болить моя душа як твоя Та все одно чекаю я Зійдуть білі сніги як листя проросте Розквітнеш знову ти чекатимеш мене Та ти Весно прости іти в даль маю я Як тільки засніжить тоді повернуся Зійдуть білі сніги як листя проросте Розквітнеш знову ти чекатимеш мене Та ти Весно прости іти в даль маю я Як тільки засніжить тоді повернуся