Почуттів давно нема Відчуттями впав у сумряв Чорним маревом у листя Першим радником зими Крига спогадів сумує Над незмогою багаття Де згорають без прохання Тихі й стримані сумні Де згорають без прохання Тихі й стримані сумні Зниклий сумнів йде у вічність Детонує споконвічний Моря й темряви ліхтар (Моря й темряви ліхтар) Його видно, де він кличе Без умов іде останнім... Його видно, де він кличе Він у відчаї... Він сам... Марно ранок не чекав Помах крилами останній Як у морі, пелікан Уразливо вірив в спокій Склавши крила так повільно Перед страхом як багаттям Не волів складати крила Не здолав він океан... Не волів складати крила Не здолав він океан... Зниклий сумнів йде у вічність Детонує споконвічний Моря й темряви ліхтар (Моря й темряви ліхтар) Його видно, де він кличе Без умов іде останнім... Його видно, де він кличе Він у відчаї... Він сам...